намагнічення
НАМАГНІ́ЧЕННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. намагні́тити.
– Ми говорили, Степане Михайловичу, про ту властивість намагнічення, яку має вся земна куля (М. Стельмах);
Кристали феромагнітних речовин характеризуються осями легкого намагнічення – кристалографічними напрямками (з наук. літ.);
* Образно. Культурне “намагнічення” не дозволяє залишатися байдужим, підтримує в інтелектуальному та творчому тонусі людей (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намагнічення — намагні́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- намагнічення — -я, с. Дія за знач. намагнітити. Великий тлумачний словник сучасної мови