намальований

НАМАЛЬО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до намалюва́ти.

Він [Гаркун] грізно нахмурився і став серед кону. Здавалось, от-от стіни .. заваляться і помнуть так гарно намальований гніс (С. Чорнобривець);

І чим довше стирала, хукала, малювала Таня, тим сумнішими і сумнішими ставали намальовані нею чоловічки (А. Дімаров);

* Образно. Ти – як срібна лілія, на шибі Вранці намальована морозом! (М. Рильський);

* У порівн. Все її життя майнуло перед її очима, неначе намальоване на полотні (І. Нечуй-Левицький);

// намальо́вано, безос. пред.

Італійським олівцем там [на папері] було намальовано дівчину безмірної краси (Ю. Яновський);

Тоді здалека, з-під брами, на якій намальовано таких чудернацьких людей, .. вийде старий полковник із дрібненькими хрестами на грудях (Б. Антоненко-Давидович).

◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) намальо́ваний (змальо́ваний, мальо́ваний і т. ін.):

а) дуже вродливий, гарний.

А з виду [Василь] як намальований: очі йому як зірочки (Г. Квітка-Основ'яненко);

Вона [дівчина] стояла навпроти парубка як намальована (Панас Мирний);

[Зінька:] Гарна [Хведоска]! Гарна, як змальована!.. (М. Кропивницький);

А дівчата й хлопці, всі мов на картині змальовані (В. Кучер);

– Гарний парубок! Тьху, тьху, щоб не наврочити! Як мальований! (Ю. Логвин);

б) дуже чіткий, яскравий (про зображення, уявлення і т. ін.).

Наче намальовані, встають передо мною всі картини, всі місця (І. Нечуй-Левицький);

Як змальована, встала перед Вовою постать паняночки, якоїсь родички слідчого (С. Васильченко);

Перед очима, мов намальовані, встають і обриси хати, і дерев'яний віз (М. Стельмах).