намарний

НАМА́РНИЙ, а, е, розм.

Марний, даремний.

Снiданок i всi ранковi готування – обопiльне намарне намагання приховати тривогу (Ю. Мушкетик);

Літо видалось сухе, і Дідько ночами носив з ріки в пригощах воду та хлюпав на свій город, а русалки .. і навіть клопотущий Водяник хіхікали з його намарної товканини (В. Дрозд);

Господь спасає покірний свій люд, Принижує гордих, намарний їх труд (В. Багірова);

Пошуки фоторепортера виявляються намарними (Ю. Іздрик).