намонятися
НАМО́НЯТИСЯ, яюся, яєшся, док., розм.
Довго, багато навовтузитися.
Я оце так за ранок намонявсь, тілько хотів супочити [відпочити] (Б. Грінченко);
[Петро (до Дуні):] Що там збиратись? Поки ти намоняєшся, то й старий пронюха... (Панас Мирний);
– Куди ж це? – заклопоталася стара. – Я ще й снідати не зварила. – Еге, будемо тебе ждати, доки ти тут намоняєшся (Григорій Тютюнник);
А якось біля чайної Книш, що намонявся як чіп – хоч викручуй, просторікував у гурті п'яничок... (В. Нестайко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намонятися — див. утомлюватися Словник синонімів Вусика
- намонятися — Намо́нятися, -няюся, -єшся гл. 1) Натрудиться, устать. Так за день намонялась, що крий, Боже! аж кісточки всі болять. О. 1861. XI. Кух. 26. Я оце так за ранок намонявсь, тілько хотів супочити. 2) Напиться пьянымъ, налимониться. Словник української мови Грінченка