1. Словник української мови у 20 томах

напалений

НАПА́ЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до напали́ти.

Повсідаються [хлопці] долi, сплiвши ноги по-турецьки, i гомонять – без свiтла, серед червоних райдуг від напаленої до вишневого кольору чавунної “буржуйки” (Григорій Тютюнник);

Зненацька влетіла [Марися Павлівна] до прохідної чимось збуджена, розхвильована, напалена сонцем польовим (О. Гончар);

У кутку рясніли образи, королівськими рушниками прибрані, кропило з васильків за Миколою Чудотворцем. Чорні страстяні хрести напалені на стелі... (І. Багряний);

Взимку можна було іноді погрітися біля гаряче напаленої груби (З. Тулуб);

Артур відчув, як він упрів, стоячи в кабінеті біля самої грубки, надто напаленої газом (А. Хорунжий);

// напа́лено, безос. пред.

У кімнаті було напалено й душно (О. Бойченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напалений — напа́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. напалений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до напалити. || напалено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. напалений — НАПА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напали́ти. Взимку можна було іноді погрітися біля гаряче напаленої груби (Тулуб, Людолови, І, 1957, 89); Артур відчув, як він упрів, стоячи в кабінеті біля самої грубки, надто напаленої газом (Хор., Місто.. Словник української мови в 11 томах