напальник

НАПА́ЛЬНИК, а, ч.

1. Пристрій, який надівають на палець при грі на деяких струнно-щипкових музичних інструментах.

Євген Адалщевич грав без напальників, не схвалював їх використання – адже, на думку кобзаря, потрібно, щоб пальці відчували кожну струну (з наук. літ.).

2. Частина рукавички, яку надівають на палець.

Напальник для великого пальця в'яжуть знизу вгору тією ж в'язкою (з навч. літ.).