1. Словник української мови у 20 томах

напам'ять

НАПА́М'ЯТЬ, присл.

Із пам'яті, не дивлячись у текст.

Марта напам'ять витвердила “Плавай, плавай, лебедоньку” (Панас Мирний);

Тарас Шевченко знав і любив твори Пушкіна, він охоче читав їх напам'ять своїм друзям (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напам'ять — присл. Із пам'яті, не дивлячись у текст. Вивчити напам'ять. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. напам'ять — напа́м'ять прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. напам'ять — НАПА́М'ЯТЬ (із сл. знати, вивчати і т. ін. — дослівно, слово в слово), НАЗУБО́К підсил. розм. Олег уже двадцять разів устиг прочитати записку, вивчив її напам'ять (О. Донченко); — В такому віці, як ти, я вже безкозирку носив, обов'язки свої назубок знав (О. Гончар). Словник синонімів української мови
  4. напам'ять — Напам'ять нар. Наизусть. Словник української мови Грінченка