наперчений
НАПЕ́РЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до наперчи́ти.
Обідали [козаки] просто неба на широких попонах. Гаспидськи червоний, гаспидськи гарячий, гаспидськи наперчений борщ шипів і булькав, і пахощі стояли над Січчю, аж святі умлівали на небі (Ю. Мушкетик);
Вам запропонують в Індонезії підсмажені в кокосовій олії плоди папайї, печені банани, вогненно наперчений рис (із журн.);
// у знач. прикм.
– Сконаєш, Ложечко! – відмовив песикові хазяїн, але все-таки жбурнув йому під стіл шматок наперченої баранини (О. Ільченко);
// напе́рчено, безос. пред.
* У порівн. Ліжко теж було до пари Кухні тій. Блощиць в нім сила, Мов наперчено (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наперчений — напе́рчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- наперчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наперчити. || наперчено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наперчений — НАПЕ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напе́рчити; // у знач. прикм. — Сконаєш, Ложечко! — відмовив песикові хазяїн, але все-таки жбурнув йому під стіл шматок наперченої баранини (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 430); //наперчено, безос. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах