напитаний
НАПИ́ТАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до напита́ти;
// у знач. прикм.
При цьому шепче: “Господи, поможи мені поворожити, переполох виливати хрещеному, нарожденому і найдений і напитаний, подуманий, погаданий, од всякої звірини” (І. Котляревський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me