наплітати
НАПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш, док.
1. чого і без прям. дод. Плетучи, виготовляти яку-небудь кількість чогось.
– Кумові давно б слід вив'язати скатертину .. Вона [пані] ще гостріше подивилася, мов казала очима: для тебе? Знаємо ми вас! Є у вас ті, що наплетуть і нав'яжуть (Панас Мирний);
Старається дівчина, весь день товчеться: удвох з Лесею .. плетуть віночки. Там уже стільки їх наплели? І в кімнатах, і попід хатою понавішували (М. Олійник).
2. тільки док., чого, що і без прям. дод., із спол. що, перен., розм. Наговорити багато неправди, брехні, чого-небудь безглуздого.
[Влас:] Зовсім я не хворий. І хто це наплів матері, що я хворий? (М. Кропивницький);
– Я вам, здається, дурниць наплела, – холодно сказала вона (В. Підмогильний);
Грицьків однополчанин, з ним його помічник, також у формі, Грицько їздив на весілля до його однополчанина), і наплели купу інших нісенітниць (Ю. Мушкетик).
◇ (1) Наплести́ коші́в – наговорити багато зайвого, безглуздого.
Брус наплів сп'яна кошів, але той налив по похмільній чарці – тільки по одній – і сказав суворо: – Ти не забув нашої вчорашньої домови? (Ю. Мушкетик).
Значення в інших словниках
- наплітати — напліта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- наплітати — -аю, -аєш, недок., наплести, -ету, -етеш, док. 1》 перех. і без додатка. Плетучи, виготовляти яку-небудь кількість чогось. 2》 тільки док., перех., з спол. що, перен., розм. Наговорити багато неправди, брехні, чого-небудь безглуздого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наплітати — Напліта́ти, -лі́таю, -лі́таєш; напле́сти, -плету́, -плете́ш; наплі́в, наплела́, -плели́; наплі́вши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наплітати — НАПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш, док. 1. перех. і без додатка. Плетучи, виготовляти яку-небудь кількість чогось. — Кумові давно б слід вив’язати скатертину.. Вона [пані] ще гостріше подивилася, мов казала очима: для тебе?... Словник української мови в 11 томах
- наплітати — Напліта́ти, -та́ю, -єш сов. в. наплести, -лету, -те́ш, гл. 1) Наплетать, наплесть. 2) наплести язико́м. Выдумать, наболтать, насплетничать. Ти уже чого не наплетеш своїм безкостим язиком. Ном. № 12989. Словник української мови Грінченка