1. Словник української мови у 20 томах

напоготові

НАПОГОТО́ВІ, присл.

У стані бойової готовності.

У мідь закуті, збройні легіони напоготові раз у раз були, щоби повстанські нищити загони (М. Драй-Хмара);

Прокотився наказ: негайно розгорнутися в бойові лави. Тримаючи зброю напоготові, підрозділи почали спускатися в якісь темні байраки (О. Гончар);

Орел попереду, з автоматом напоготові. За ним Леонід, потім Кудрявий і полонений (П. Автомонов);

Бійці, причаївшись з боку вікон, стояли напоготові, але не стріляли (О. Гончар);

// з інфін. Готовий зробити що-небудь.

Соломія плакала, аж хлипала, як дитина. Діти замовкли і тідльки поглядали на Соломію. Дівчина й собі скривилась і була напоготові заплакати (І. Нечуй-Левицький);

Потяг до малювання прокинувся в ньому [Тарасі] з такою непереможною силою, що він не залишав фарб і олівців на возі, щоб бути напоготові зробити першу-ліпшу зарисовку (З. Тулуб);

// У положенні готовності до чого-небудь.

Тітка стояла біля неї і тримала напоготові рушник (М. Томчаній);

На всякий випадок я зібрав у торбу всі свої книжки, познаходив онучі і все поклав біля себе напоготові (І. Микитенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напоготові — напогото́ві прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. напоготові — пр., наготові, на сторожі, у стані готовости; (під рукою) напохваті, д. напохопі. Словник синонімів Караванського
  3. напоготові — присл. У стані готовності. || У положенні готовності до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. напоготові — НАПОГОТО́ВІ (у стані готовності), НАГОТО́ВІ, НАСТОРО́ЖІ (у настороженому стані). Гризельда звеліла понабивати набоями рушниці.. і бути напоготові (І. Нечуй-Левицький); А тим часом борці.. стояли наготові і ждали, хто кого перший ударить (І. Словник синонімів української мови
  5. напоготові — Напогото́ві, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. напоготові — НАПОГО́ТОВІ, присл. У стані готовності. Остап зібрав собі гарне військо козацьке потроху і вже був напоготові йти на турка (Вовчок, І, 1955, 331); Бійці, причаївшись з боку вікон, стояли напоготові, але не стріляли (Гончар, III, 1959, 146)... Словник української мови в 11 томах
  7. напоготові — Напоготові нар. Наготовѣ, въ готовности. Приїдуть гості — вона на поготові, привітає їх. МВ. (О. 1862. III. 41). У Бога все напоготові. Ном. № 22. Словник української мови Грінченка