наполумити
НАПОЛУ́МИТИ, млю, миш, док., кого, діал.
Переконати, умовити.
Я зовсім не хтів його позивати, але Грицько як зачав, як зачав, та таки наполумив мене позиватись (Сл. Б. Грінченка);
– Не хтілось їхати в Київ, але батько наполумив мене, – бач, тепер заробітки добрі під льодом (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наполумити — Наполумити, -млю, -миш гл. Убѣдить, уговорить. Я зовсім не хтів його позивати, та Грицько як зачав, як зачав, та таки наполумив мене позиватись. Кіевск. у. Не хтілось їхати у Київ, але батько наполумив мене, — бач, тепер заробітки добрі під льодом. Кіевск. у. Словник української мови Грінченка