напораний

НАПО́РАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до напо́рати 1, 2;

// напо́рано, безос. пред.

– Та я же отсе, Домахо, лежу, дивлюсь, що тут напорано, та й згадав, як ми з тобою побралися (Г. Квітка-Основ'яненко).