напривечір

НАПРИ́ВЕЧІР, присл., розм.

У надвечірній час, перед вечором; надвечір.

А ще полюбилося дідькові напривечір сидіти на дахові біля вежки з бляшаним півником-погодником, що давно заіржавів (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me