напрямці

НАПРЯМЦІ́, присл., розм.

Те саме, що напрямки́.

Через поле мчаться танки Напрямці (П. Воронько);

Кінь почвалав напрямці, печатаючи по густо розписаній зеленою паростю оболоні рогаті підкови (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me