1. Словник української мови у 20 томах

напухлий

НАПУ́ХЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до напу́хнути.

Поралась [Іваниха] помалу, немов без тямку, та раз у раз втирала рукавом очі, вже й так червоні та напухлі від сліз (Леся Українка);

// у знач. прикм.

Тканина присохла до напухлих рубців, завдаючи йому нестерпного болю (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напухлий — напу́хлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. напухлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до напухнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. напухлий — НАБРЯ́КЛИЙ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшений в об'ємі від припливу крові, молока тощо), НАБУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, РОЗБУ́ХЛИЙ підсил., НАБУБНЯ́ВІЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
  4. напухлий — НАПУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до напу́хнути. Поралась [Іваниха] помалу, немов без тямку, та раз у раз втирала рукавом очі, вже й так червоні та напухлі від сліз (Л. Укр., III, 1952, 554); Тканина присохла до напухлих рубців, завдаючи йому нестерпного болю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 54). Словник української мови в 11 томах