напівбог
НАПІВБО́Г, а, ч.
В античній міфології – божество нижчого розряду.
В народному середовищі набули слави святі, що їх образи якимсь шляхом асоціювалися з образами старих язичницьких богів і напівбогів, утворюючи в результаті нову язичницько-християнську міфологію, розвиткові якої церква не перешкоджала (з наук. літ.);
// перен. Незвичайна, особлива людина, яка виділяється чим-небудь серед інших.
Дайте їй [людині] на стіл добрий, мов сонце, хліб, та милу працю в руки, та любов у груди – і вона не зігнутою тінню, а напівбогом піде по землі (М. Стельмах);
Тепер я схарактеризував би його отця Парфентія як православного єзуїта – кращого – нічого не придумаєш, але тоді він був для мене напівбогом. Світловолосий, голубоокий, охайно вбраний.., він самою вже зовнішністю своєю справляв чарівне враження (Б. Антоненко-Давидович).
Значення в інших словниках
- напівбог — напівбо́г іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири напівбо́ги Орфографічний словник української мови
- напівбог — -а, ч. В античній міфології – божество нижчого розряду. Боги й напівбоги. || Незвичайна, особлива людина, яка вирізняється чим-небудь з-поміж інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напівбог — Напівбо́г, -га; -боги́, -гі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- напівбог — НАПІВБО́Г, а, ч. В античній міфології — божество нижчого розряду. Боги й напівбоги; // Незвичайна, особлива людина, яка виділяється чим-небудь серед інших. Словник української мови в 11 томах