напівустав
НАПІВУСТА́В, у, ч., лінгв.
Один з типів письма в старовинних грецьких та слов'янських рукописах, який виник як спрощення уставу для швидкості виписування літер; спрощений устав.
Текст картини художник [Богдеско] пише від руки і стилізує під напівустав (з наук.-попул. літ.);
Закладене в основу кирилиці грецьке унціальне письмо ще на початку IX ст. вийшло з ужитку і було замінене так званим напівуставом (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me