нарадчий

НАРА́ДЧИЙ, а, е.

Признач. для нарад.

Яровий .. оголосив: – Суд іде до нарадчої кімнати для встановлення вироку! (В. Дарда);

Голоси народних засідателів у нарадчій кімнаті розділилися (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me