1. Словник української мови у 20 томах

населений

НАСЕ́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до насели́ти.

Усі підходящі для життя планети обов'язково населені (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Художник [Сандро Боттічеллі] малював портрети, великі композиції, населені людьми, прекрасними духовно і фізично (із журн.).

2. у знач. прикм. На якому живуть люди.

Іноді населене місце бере свою назву від назви річки чи озера (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. населений — насе́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. населений — [населеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. населений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до населити. 2》 у знач. прикм. У якому живуть люди. Населений пункт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. населений — Залюднений Словник чужослів Павло Штепа
  5. населений — Насе́лений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. населений — НАСЕ́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до насели́ти. Країна, порівняно слабо населена, але з розвинутими засобами сполучення (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 355); *Образно. Словник української мови в 11 томах