1. Словник української мови у 20 томах

насилати

НАСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСЛА́ТИ, нашлю́, нашле́ш, док.

1. чого, що, розм. Посилати, присилати, направляти кого-, що-небудь в якійсь кількості.

Розуміє княгиня.., яку згубу чинить Русі Візантія, розуміє, що обсідає вона Русь своїми фортецями, насилає на них то хозар, то печенігів (С. Скляренко);

Може, то Людина, що керує вітрами, наслала теплих лагідних вітрів? (О. Іваненко).

2. що. Викликати що-небудь, спричинювати появу чогось, змушувати кого-небудь зазнати, пережити щось.

Вона є прирожденна [природжена] відьма, що і у воді з каменюками не тоне, і дощі з неба краде, і мару на людей насила (Г. Квітка-Основ'яненко);

Він почаркувався з усіма, не оминув і Левченка, навіть люб'язно щось сказав йому, хоча в думках .. насилав на нього усі болячки й нещастя (М. Стельмах);

Наслав Аллах на мою бідну голову думи (М. Коцюбинський);

Не інакше, як тільки чари хтось наслав на Івана (І. Франко);

– Нашли на мене [боже] хоч болість [хворобу] яку, щоб він розжалобився (Л. Яновська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. насилати — насила́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. насилати — (ворогів) напроваджувати, наводити, скеровувати; (друзів) посилати. Словник синонімів Караванського
  3. насилати — -аю, -аєш, недок., наслати, нашлю, нашлеш, док., перех. 1》 розм. Посилати, присилати, направляти в якій-небудь кількості. 2》 Викликати що-небудь, охоплювати чим-небудь, змушувати пережити щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. насилати — НАВРО́ЧИТИ (НАУРО́ЧИТИ рідко) кого (за народними уявленнями, заподіяти кому-небудь нещастя, викликати в когось хворобу і т. ін. магічним поглядом, словами або діями); НАСЛА́ТИ що на кого, НАПУСТИ́ТИ що на кого... Словник синонімів української мови
  5. насилати — НАСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСЛА́ТИ, нашлю́, нашле́ш, док., перех. 1. розм. Посилати, присилати, направляти в якій-небудь кількості. Розуміє княгиня.. Словник української мови в 11 томах
  6. насилати — Насилати, -лаю, -єш сов. в. наслати, -шлю, -шле́ш, гл. Насылать, наслать. Наслано до нас чужих людей! Се Господь мені лихо наслав! МВ. (О. 1862. III. 47). се неначе наслано. Какъ будто-бы кто-то умышленно причинилъ (это несчастіе). Ном. № 2133. насланий. Словник української мови Грінченка