наскоруруч

НАСКО́РУРУЧ, присл., розм.

Те саме, що нашвидку́ру́ч.

Розмірковано поспішав [Яків] в оточенні кількох наскоруруч зібраних козаків (Іван Ле);

До приходу Тасі залишилось небагато часу, а треба було ще доїхати до міста, пообідати наскоруруч та й купити якогось печення для дорогої гості (В. Гжицький).