насмиканий
НАСМИ́КАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до насми́кати. У.
Мово моя українська – Батьківська, материнська, Серцем з колиски вивчена – Проста, домашня, звичайна, Не з-за морів прикликана, не з словників насмикана (В. Бичко);
Повернувшись звідти [зі школи], суворий “батя” дава синові доброго чосу, трощив його моделі, а кучерявий малюк з насмиканою батьком каштановою чуприною, .. погрожував батькові, що піде скаржитись на нього в міліцію (О. Гончар).
2. у знач. прикм. Якого насмикали.
– Читай не читай, грамотяко, все одно попом не станеш, – неквапливо виважує скотарчук насмикані з чужих мудрувань слова (М. Стельмах);
Та ось із припсілянських лук прискочив вітерець, приніс насмиканого з копиць духу злежаного сіна (Григір Тютюнник);
Все простив я їй зараз: і бійки, і сварки, і скарги на мене, і навіть насмикане вухо, що таки добре боліло (А. Дімаров).
Значення в інших словниках
- насмиканий — насми́каний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- насмиканий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до насмикати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- насмиканий — НАСМИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до насми́кати. У Троцького ж ніколи ніякої "фізіономії" не було і нема, а є тільки перельоти, перебігання від лібералів до марксистів і назад, уривки словечок і дзвінких фраз, насмиканих звідси й звідти (Ленін... Словник української мови в 11 томах