1. Словник української мови у 20 томах

насмічувати

НАСМІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок. НАСМІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док.

Накидаючи, залишаючи що-небудь, смітити, забруднювати приміщення.

Не стало в хаті школяра .. Немає кому майструвати та насмічувати (Ю. Збанацький);

Вона крикнула на Мотрю: – Візьми ж віник та підмети, коли насмітила своїм борщем серед хати (І. Нечуй-Левицький);

Лазив сьогодні на стрих та й позносив відти до хати всі старі рами з побитими шибами. Насмітив повну хату (Л. Мартович);

– Підбери [огризки], а не патякай, – стримуючи гнів, наказав Ягнич. – Ганьба. Отак насмітити на судні... (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. насмічувати — насмі́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. насмічувати — -ую, -уєш, недок., насмітити, -ічу, -ітиш, док. Накидаючи, залишаючи що-небудь, смітити, забруднювати приміщення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. насмічувати — НАСМІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСМІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док. Накидаючи, залишаючи що-небудь, смітити, забруднювати приміщення. Не стало в хаті школяра.. Немає кому майструвати та насмічувати (Збан., Курил. Словник української мови в 11 томах
  4. насмічувати — Насмічувати, -чую, -єш сов. в. насмітити, -мічу, -тиш, гл. Насаривать, насорить. А хто се насмітив? Канев. у. Те сміттє, що батьки з дідами насмітили. К. Дз. 29. Словник української мови Грінченка