наснити

НАСНИ́ТИ, нить, док., чого, розм.

Викликати (про сон).

Викінчений корабель набував у нашій уяві ознак живої істоти: як йому сподобаємось і наша подруга, яких снів наснить він нам першої ночі (Ю. Яновський);

Прости нас, о Боже: нам просто хотілось додому – до того, який ми наснили за кілька століть (О. Забужко).

◇ (1) Насни́ти кисли́ць кому – завдати кому-небудь великого клопоту.

Проводжала далеко за село Пріся Вовченко, – ота Пріся, яка в майбутньому багато кислиць наснить парубкам, охочим до її товариства (Ю. Яновський).