наснований

НАСНО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до наснува́ти.

* Образно. Крізь його [лісу] узірчасті гілки де-не-де продиралося сонячне проміння і висіло вниз, мов золоті нитки, насновані на якусь дорогу і багату тканину (І. Франко);

А в Кульбаки, якщо вже його притискують, мимоволі з'являється на губах оцей напружений, сухий, наче павутиною наснований осміх (О. Гончар).