насправжній

НАСПРА́ВЖНІЙ, я, є, розм.

Те саме, що спра́вжній.

[Улянка:] Коли вже я насправжня дівка стану, Щоб і мені співали серенади (А. Турчинська);

Ґеню слухаєш уважно, Головою крутиш вбік. І здається, що насправжній В тобі диха чоловік (В. Багірова);

Вона [рідна мова] відкрита чужим мовним вітрам. Ніби яскрава, приваблива квітка без колючок, нездатна обстояти навіть саму себе? Через те по ній топчеться всякий зайда, а найбільше – пожадливий сусід, зриваючи та привласнюючи собі водночас насправжні мовні перлини (О. Шугай).