настачати

НАСТАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТА́ЧИТИ, чу, чиш, док., чого і без прям. дод.

Постачаючи, задовольняти чиї-небудь потреби в чомусь.

– О, я знаю вас! Вам тільки грошей настачай, а заробити грошей, то й нема (І. Нечуй-Левицький);

Антон Никандрович виходив із лазні і дорогою думав: “На всіх злодіїв у місті я не спроможусь настачати кишенькових годинників” (В. Барка);

[Настя:] А лопає бісова дітвора так, що й харчів на них не настачиш (І. Карпенко-Карий);

Дунай тут широкий і не такий уже й тихий, зате підступи до нього обжиті й торовані, лісу для плотів доста, і ліс зовсім поруч. Рубають і день, і ніч, а плотів настачити не можуть (Д. Міщенко);

– Не богохуль, Гнате, бо чорти у пеклі на тебе смоли не настачать. Побійся Господа (І. Нижник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

настачати — настача́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
настачати — Постачати, достачати, доставляти, приставляти, забезпечувати, д. настарчати, достарчати; док. НАСТАЧИТИ, жм. настягатися. Словник синонімів Караванського
настачати — -аю, -аєш, недок., настачити, -чу, -чиш, док., перех. Постачаючи, задовольняти чиї-небудь потреби в чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
настачати — НАСТА́ЧИТИ чого (заготувати, запасти в потрібній, достатній кількості); НАСТА́ЧИТИСЯ розм., НАБРА́ТИСЯ розм., НАГОТУВА́ТИСЯ (НАГОТО́ВИТИСЯ) рідше (звичайно в сполуч. з не або в питальних конструкціях риторичного характеру зі сл. хіба, де тощо). — Недок. Словник синонімів української мови
настачати — Настача́ти, -ча́ю, -ча́єш; наста́чити, -ста́чу, -чиш, -чать; наста́ч, -та́чте кому чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
настачати — НАСТАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Постачаючи, задовольняти чиї-небудь потреби в чомусь. — Батько напозичався в пана грошей на одробіток, насилу настачає хліба на сім’ю.., — сказала баба Хівря (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах