насторожуючий

НАСТОРО́ЖУЮЧИЙ, а, е.

Який насторожує.

Водії таксопарку підозріло поглядали на новичка, вбачаючи в його переході з КДУ до керма машини щось химерне, патологічне а отже – насторожуюче (О. Бердник);

Надійшло від кооперативів готівкою менше, ніж завжди, грошей. Факт, звісно насторожуючий (з газ.).