насторчений

НАСТО́РЧЕНИЙ, а, е, діал.

Насторожений (про вуха).

Придивлявся [чоловік] всьому одвертими очима, прислухався насторченими вухами, розпитувався, розуміється, делікатно про це, про те (О. Кобилянська);

Роздивлявся співак насторожено та простувато, Як слова його тиші у вуха насторчені б'ють (В. Коротич);

Схились до мушлі спогадів – і слухай: усе, чого не зловиш, донесе насторчене од начування вухо (В. Стус).