наструнювати

НАСТРУ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСТРУ́НИТИ, ню, ниш, док., що, розм.

Натягувати що-небудь.

Наструнює і попускає віжки вправний їздець (Ю. Мушкетик);

Він [лошачок] завмер на мить, наче здивовано приглядався до волі, до простору, що відкривались перед ним, і шию свою граційно так наструнив (Є. Гуцало);

// перен. Напружувати.

Ми туго наструнили нерви і м'язи (В. Сосюра).