1. Словник української мови у 20 томах

насукувати

НАСУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСУКА́ТИ, насучу́, насу́чиш і насука́ю, насука́єш, док., чого і без прям. дод.

Сукаючи, виготовляти що-небудь.

Рак і щука добули воза, насукали з трави посторонок і чекають лебедя (з казки);

// чого і без прям. дод. Сукати певну кількість чого-небудь.

– Що, цівок немає? Ану, Докійко, кинь свою кужелицю, насучи (А. Головко);

Сироватка не тільки викосив долину, зцяпав на точку, просто неба, жито, а й виплів новиц тинок, переставив ворота та насукав Шкуті дратви до кінця року (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. насукувати — насу́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. насукувати — -ую, -уєш, недок., насукати, насучу, насучиш і насукаю, насукаєш, док., перех. Сукаючи, виготовляти що-небудь. || Сукати певну кількість чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. насукувати — НАСУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСУКА́ТИ, насучу́, насу́чиш і насука́ю, насука́єш, док., перех. Сукаючи, виготовляти що-небудь. Рак і щука добули воза, насукали з трави посторонок і чекають лебедя (Укр.. Словник української мови в 11 томах