натоптувати
НАТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., що, чого і без прям. дод.
1. Багато ходячи, залишати сліди бруду на чому-небудь.
2. розм. Щільно втискуючи, вкладаючи всередину, наповнювати чим-небудь.
Дядько .. почав поважно длубатись у кисетині, добуваючи звідти тютюн та натоптуючи його в люльку (Б. Грінченко);
Дід натоптував у ящик сіна, щоб краще було лежати пораненому (Григорій Тютюнник);
Павлушко збирав їх колоски у старенький лантушок, натоптував ногою, щоб заодно вони й обмолочувалися – дома буде менше роботи (Григір Тютюнник);
Мужики натоптали тютюном люльки і запалили (С. Чорнобривець).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- натоптувати — нато́птувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- натоптувати — -ую, -уєш, недок., натоптати, -топчу, -топчеш, док., перех. 1》 Багато ходячи, залишати сліди бруду на чому-небудь. 2》 розм. Щільно втискуючи, вкладаючи всередину, наповнювати чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- натоптувати — НАБИ́ТИ (наповнити що-небудь чимось, щільно вкладаючи, втискаючи всередину), НАТОВКТИ́ розм., НАТОПТА́ТИ розм., ЗАБИ́ТИ розм., ЗАГАТИ́ТИ розм., НАТОВКМА́ЧИТИ розм.; НАБГА́ТИ, НАПХА́ТИ розм., НАБЕ́ХКАТИ розм., НАТИ́СКАТИ розм. Словник синонімів української мови
- натоптувати — НАТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., перех. 1. Багато ходячи, залишати сліди бруду на чому-небудь. 2. розм. Щільно втискуючи, вкладаючи всередину, наповнювати чим-небудь. Дядько.. Словник української мови в 11 томах
- натоптувати — Нато́птувати, -тую, -єш сов. в. натоптати, -пчу, -чеш, гл. 1) Натаптывать, натоптать (ногами грязи). 2) Набивать, набить плотно. Словник української мови Грінченка