натравити

НАТРАВИ́ТИ, авлю́, а́виш, док.

1. Нацькувати.

І от пан ловчий курський надумав використати малу обізнаність нового економа з людьми й стосунками та натравити його Довбуша (Г. Хоткевич);

– Для того ж, щоб краще можна було натравити одну державу на другу, до цієї прекрасної чоловіколюбивої громади [франкмасонів] належали й належать воротили всіх великих держав (М. Хвильовий).

2. прост. Наговорити багато нісенітнець, нібилиць, обдуривши кого-небудь.

– Порт-Саїд, Сінгапур – чудесно. Гірше – Гонконг.., – сів на свого коника Сідалковський, хоч розумів, що Філарет Карлович – це не одеські дівчата з Великого Фонтана чи Дерибасівської і тут багато не натравиш (О. Чорногуз).