натріпати

НАТРІПА́ТИ, а́ю, а́єш, кого, що, розм.

Док. до тріпа́ти 4.

Приїхала попадя до млина питлювати. Він [мельник] пустив камінь, питель причепив до одного кінця, а другий дав попаді тримати, сам побіг за чимсь; а тим часом попаді добре руку натріпав питель (з переказу);

– Хто бив? – Ягор. А Линька санчатами підбила. Натріпай їй коси. Хай знає, гадина! (А. Шиян).