1. Словник української мови у 20 томах

нацуплений

НАЦУ́ПЛЕНИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до нацу́пити.

Стоячи біля брами, понурий, з міцно нацупленим шоломом і підтягнутим попід підборіддям ремінцем, щоб його не так вже й впізнавали друзі, Роман бачив як на мурі насупроти приліплювали плякат (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нацуплений — нацу́плений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. нацуплений — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до нацупити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нацуплений — НАЦУ́ПЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до нацу́пити. Словник української мови в 11 томах