начальствувати
НАЧА́ЛЬСТВУВАТИ, ую, уєш, недок.
Бути начальником; керувати.
– Невгодно, що буду начальствувати до перших приморозків (М. Стельмах);
Так по службовій по драбині Явтух здирався вище й вище, Вже сам начальствує він нині, Хоч в голові ще вітер свище (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- начальствувати — нача́льствувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- начальствувати — див. керувати Словник синонімів Вусика
- начальствувати — -ую, -уєш, недок. Бути начальником; керувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- начальствувати — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
- начальствувати — НАЧА́ЛЬСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Бути начальником; керувати. — Невгодно, що буду начальствувати до перших приморозків (Стельмах, II, 1962, 31). Словник української мови в 11 томах