нашарований

НАШАРО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до нашарува́ти.

Вони [люди в тюрмі] мали живу людську душу, справжню душу, що навіть нашарована жахливим шаром фізичного й морального бруду, все підіймалася, як фенікс з попелу (І. Багряний);

// у знач. прикм.

Опис структури розгортки кожної деталі поверхні манекена представлено у вигляді блоків нашарованих пластин по лініях горизонтальних перерізів (з навч. літ.).

2. у знач. ім. нашаро́ване, ного, с., перен. Те, що нашарувалося на що-небудь.

Принциповість газетяра ще й у тому, що він вміє відкинути нашароване, знайти щасливе зерно у сум'яті подій (з публіц. літ.).