нашатир

НАШАТИ́Р, ю́, ч.

1. Амонієва сіль соляної кислоти у вигляді білого порошку, що використовують у техніці і медицині; хлористий амоній.

Як тверді флюси при паянні м'якими припоями звичайно застосовували нашатир (хлористий амоній), каніфоль і стеарин (з навч. літ.).

2. Те саме, що Нашати́рний спирт (див. нашати́рний).

Катря лежала на дивані розхристана й бліда. Уляна тулила їй до носа пляшечку з нашатирем (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нашатир — нашати́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. нашатир — -ю, ч. 1》 Амонієва сіль соляної кислоти у вигляді білого порошку, що використовується в техніці й хімії; хлорид амонію. 2》 Те саме, що Нашатирний спирт (див. нашатирний). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нашатир — Солом'як Словник чужослів Павло Штепа
  4. нашатир — (хлористий амоній) NH4Cl, органічна сполука із різким запахом; кристали, які при нагріванні сублімують; застосовують для виготовлення сухих гальванічних елементів, очищення металів перед паянням, у медицині. Універсальний словник-енциклопедія
  5. нашатир — Нашати́р, -ру, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. нашатир — НАШАТИ́Р, ю́, ч. 1. Амонієва сіль соляної кислоти у вигляді білого порошку, що використовується в техніці і медицині; хлористий амоній. У лабораторії аміак звичайно добувають, нагріваючи суміш нашатирю N Н4СІ з гашеним вапном (Заг. хімія, 1955, 342). Словник української мови в 11 томах