нашатир
НАШАТИ́Р, ю́, ч.
1. Амонієва сіль соляної кислоти у вигляді білого порошку, що використовують у техніці і медицині; хлористий амоній.
Як тверді флюси при паянні м'якими припоями звичайно застосовували нашатир (хлористий амоній), каніфоль і стеарин (з навч. літ.).
2. Те саме, що Нашати́рний спирт (див. нашати́рний).
Катря лежала на дивані розхристана й бліда. Уляна тулила їй до носа пляшечку з нашатирем (В. Кучер).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нашатир — нашати́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нашатир — -ю, ч. 1》 Амонієва сіль соляної кислоти у вигляді білого порошку, що використовується в техніці й хімії; хлорид амонію. 2》 Те саме, що Нашатирний спирт (див. нашатирний). Великий тлумачний словник сучасної мови
- нашатир — Солом'як Словник чужослів Павло Штепа
- нашатир — (хлористий амоній) NH4Cl, органічна сполука із різким запахом; кристали, які при нагріванні сублімують; застосовують для виготовлення сухих гальванічних елементів, очищення металів перед паянням, у медицині. Універсальний словник-енциклопедія
- нашатир — Нашати́р, -ру, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нашатир — НАШАТИ́Р, ю́, ч. 1. Амонієва сіль соляної кислоти у вигляді білого порошку, що використовується в техніці і медицині; хлористий амоній. У лабораторії аміак звичайно добувають, нагріваючи суміш нашатирю N Н4СІ з гашеним вапном (Заг. хімія, 1955, 342). Словник української мови в 11 томах