небезмежний
НЕБЕЗМЕ́ЖНИЙ, а, е.
1. Який має певні межі, який-небудь край, кінець і т. ін.
Небезмежні обрії.
2. перен. Не досить сильний, глибокий у своєму виявленні (про почуття, властивість і т. ін.).
НЕбезмежне кохання;
Небезмежна доброта.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- небезмежний — небезме́жний прикметник Орфографічний словник української мови
- небезмежний — -а, -е. Який має якісь межі, який чим-небудь обмежений. Великий тлумачний словник сучасної мови