небожа
НЕБОЖА́, а́ти, с.
1. Зменш.-пестл. до не́бі́ж і небо́га.
Грицько так і покинув своїх [дітей] на ніч у сестри, бо другого дня треба було їхати рано, то тітка й зоставила в себе небожат (Б. Грінченко);
В Яготині Шевченко зробив .. оригінальні портрети В. Рєпніної, дітей – небожат княжни (з наук. літ.).
2. тільки мн., пестл. Уживається як звертання старшого до молодших.
Веселі небожата!.. Я байку розкажу – послухайте, хлоп'ята! (Л. Боровиковський);
Для вас, небожата, відси така наука: ніколи не підіймай на сміх бідного чоловіка (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- небожа — небожа́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
- небожа — див. дитина; племінник Словник синонімів Вусика
- небожа — -ати, с. 1》 Зменш.-пестл. до небіж і небога. 2》 тільки мн., пестл. Звертання старшого до молодших. Великий тлумачний словник сучасної мови
- небожа — I. ДІ́ТИ (маленькі дівчатка й хлопчики), МАЛЕ́ЧА, ДІТВОРА́ розм., ДІТЛАХИ́ розм., ДІТЛАШНЯ́ розм., ДИТИНЧА́ТА розм., ДРІБНО́ТА розм., ДРІ́Б'ЯЗОК розм., ДРОБИНА́ розм., МІЛКОТА́ розм., ДІТИ́СЬКА розм., МА́ЛЕЧ діал., БАХУРНЯ́ діал., ДРІБ діал. Словник синонімів української мови
- небожа — Небожа́, -жа́ти, -жа́ті, -жа́м; -жа́та, -жа́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- небожа — НЕБОЖА́, а́ти, с. 1. Зменш.-пестл. до не́бі́ж і небо́га. Грицько так і покинув своїх [дітей] на ніч у сестри, бо другого дня треба було їхати рано, то тітка й зоставила в себе небожат (Гр., II, 1963, 406); В Яготині Шевченко зробив.. Словник української мови в 11 томах