1. Словник української мови у 20 томах

невгавучий

НЕВГАВУ́ЧИЙ, а, е.

Який не вгамовується, якого не можна втримати, заспокоїти.

Тільки Жучка невгавуча У покосах порина (П. Грабовський);

// Який не стихає, не припиняється протягом тривалого часу (про пісні, звуки, шуми і т. ін.).

Гніт в каганчику тихенько Стане мріти й притухати; Цвіркуни покинуть пісню Невгавучу цвіріньчати (Я. Щоголів);

Потім він теж ішов додому, виснажений сонцем, ходаниною та невгавучим галасом юрби, що ще довго бринів йому в вухах (В. Підмогильний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невгавучий — невгаву́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невгавучий — див. жвавий Словник синонімів Вусика
  3. невгавучий — -а, -е. Який не вгамовується, якого не можна втримати, заспокоїти. || Який не стихає, не припиняється протягом тривалого часу (про пісні, звуки, шуми і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. невгавучий — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм. Словник синонімів української мови
  5. невгавучий — НЕВГАВУ́ЧИЙ, а, е. Який не вгамовується, якого не можна втримати, заспокоїти. Тільки Жучка невгавуча У покосах порина (Граб., І, 1959, 299); // Який не стихає, не припиняється протягом тривалого часу (про пісні, звуки, шуми і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
  6. невгавучий — Невгавучий, невгавущий Неустанный, неугомонный. Словник української мови Грінченка