невгомонний
НЕВГОМО́ННИЙ, а, е.
1. Який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти; надто рухливий, завзятий.
Кури різнопері по всьому дворищу розбрелися, а півні невгомонні кукурікають (Марко Вовчок);
[Василина Макарівна:] Я вже йому і наказую, і в листах пишу: бережи себе, сину, а він... Такий, як і покійний батько був – невгомонний (М. Зарудний);
– Ох, ця мені молодь, невгомонна молодь (М. Стельмах);
Співають невгомонні солов'ї (А. Шиян);
// Завжди сповнений неспокою, енергії; неспокійний, енергійний.
Кипуча, невгомонна натура Франкова не могла вміститися в рамки самої літературної роботи (М. Коцюбинський).
2. Який не стихає, не замовкає, не припиняється протягом тривалого часу.
Десь Берлін захлинається в невгомонному клекоті подій (П. Колесник);
Дзвеніла пісня срібнотонна – Жива, рухлива, невгомонна (М. М. Тарновський).
Значення в інших словниках
- невгомонний — невгомо́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- невгомонний — див. балакучий; жвавий; роботящий Словник синонімів Вусика
- невгомонний — -а, -е. 1》 Який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти; надто рухливий. || Завжди сповнений хвилювань, тривог; неспокійний. 2》 Який не стихає, не замовкає, не припиняється протягом тривалого часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невгомонний — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм. Словник синонімів української мови
- невгомонний — Невгомо́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- невгомонний — НЕВГОМО́ННИЙ, а, е. 1. Який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти; надто рухливий. Кури різнопері по всьому дворищу розбрелися, а півні невгомонні кукурікають (Вовчок, І, 1955, 216); [Василина Макарівна:] Я вже йому і наказую... Словник української мови в 11 томах