1. Словник української мови у 20 томах

невивідний

НЕВИВІДНИ́Й, а́, е́.

Якого неможливо позбутися, вивести (у 7 знач.).

Як любимо ми цього Данька [в “Таврії” О. Гончара], які горді й раді за нього, голодного, обірваного, маслакуватого, з невивідними “курчатами” на ногах, коли в прекрасній сцені на каховському ярмарку він виграє на рулетці (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невивідний — невивідни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невивідний — -а, -е. Який не виводиться, якого не можна вивести. Великий тлумачний словник сучасної мови