1. Словник української мови у 20 томах

невикоренимий

НЕВИКОРЕНИ́МИЙ, а, е.

Те саме, що невикорі́нний.

Потреба в творчій діяльності – не тільки одна з найблагородніших, але й одна з найперших, найглибших і невикоренимих потреб (з наук.-попул. літ.);

У нашому солдаті живе невикоренимий дух самопожертви і полум'яних дерзань (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невикоренимий — невикорени́мий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невикоренимий — НЕВИГУ́БНИЙ (який не зникає, не піддається винищенню), НЕЗНИЩЕ́ННИЙ книжн., НЕВИКОРІ́ННИЙ рідше, НЕВИКОРЕНИ́МИЙ рідше, НЕЗГУ́БНИЙ рідко. Ісса мовчки дивилася на нього, в її великих очах був докір і невигубний ляк (П. Загребельний); Незнищенний дух непокори. — Пор. 2. невиліко́вний. Словник синонімів української мови
  3. невикоренимий — НЕВИКОРЕНИ́МИЙ, а, е. Те саме, що невикорі́нний. В нашому солдаті живе невикоренимий дух самопожертви і полум’яних дерзань (Літ. газ., 20.ІІ 1959, 1); Потреба в творчій діяльності — не тільки одна з найблагородніших, але й одна з найперших, найглибших і невикоренимих потреб (Наука.., 11, 1962, 9). Словник української мови в 11 томах