1. Словник української мови у 20 томах

невикінчений

НЕВИ́КІНЧЕНИЙ, а, е.

1. Не доведений до кінця; незакінчений, недовершений.

В такій невикінченій формі .. віддаю я його [твір “Атта Троль”] тепер публіці (Леся Українка);

На стінах висіли ескізи і невикінчені праці. Мене вже тоді вразив характер цих робіт (В. Винниченко).

2. Не позбавлений недоліків; недосконалий, посередній.

Він [Орядін] мені здається якимсь невикінченим, а в поступованні його бачу не раз дуже небагато логіки й здорової думки (Леся Українка);

Я мав часто нагоду стрічатися з невикінченими емансипатками, а ті так обридли мені з своїм “питанням жіночим”, .. що я їх ніколи не можу стерпіти (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невикінчений — неви́кінчений прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невикінчений — -а, -е. Не доведений до кінця; недовершений, недосконалий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. невикінчений — НЕДОСКОНА́ЛИЙ (який не досяг досконалості, має свої вади); НЕЗРІ́ЛИЙ, НЕДОЗРІ́ЛИЙ, НЕВИ́КІНЧЕНИЙ, НЕДОВЕ́РШЕНИЙ, НЕДОРО́БЛЕНИЙ (не доведений до кінця і тому ще не досконалий); НЕОПРАЦЬО́ВАНИЙ, НЕОБРО́БЛЕНИЙ рідше, СИРИ́Й підсил. Словник синонімів української мови
  4. невикінчений — НЕВИ́КІНЧЕНИЙ, а, е. Не доведений до кінця; недовершений, недосконалий. Вітчизняна війна перервала роботу М. Трублаїні над романом "Глибинний шлях", і твір лишився невикінченим (Іст. укр. літ., II, 1956, 225). Словник української мови в 11 томах