невисловлений

НЕВИ́СЛОВЛЕНИЙ, а, е.

Не виражений словами; не виявлений у будь-який спосіб.

Звучить гармонія праці. Для неї ж бо й закони природи, для неї й незміряна, невисловлена загадка життя (Г. Хоткевич);

В обличчі його, в очах було щось невисловлене, глибоко приховане (О. Донченко);

Валя густо почервоніла і з невисловленим докором глянула на Цимбала (С. Журахович);

// у знач. ім. Що-небудь невисловлене (думка, погляд, міркування).

Він [Шевченко] зрозумів те, що крилося в невисловленому (Ф. Бурлака).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me