1. Словник української мови у 20 томах

невщухаючий

НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, а, е.

Який не зменшується, не вщухає, не перестає діяти, звучати і т. ін.

Якої сповнені краси відродження ліси, і невщухаючі громи, і радісні дими! (М. Упеник);

Жодного разу не пошкодувала Марися, що сама напросилась сюди. Глушина?. Нема глушини для того, хто мислить, хто має чим горіти, хто повсякчас носить у собі невщухаючий внутрішній світ! (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невщухаючий — невщуха́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невщухаючий — -а, -е. Який, не зменшується, не перестає діяти, звучати і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. невщухаючий — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм. Словник синонімів української мови
  4. невщухаючий — НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, а, е. Який не зменшується, не перестає діяти, звучати і т. ін. Якої сповнені краси відродження ліси, і невщухаючі громи, і радісні дими! (Уп., Вірші.., 1957, 39); Навкруги суцільне ревище, стогін, передсмертні крики і невщухаючі заклики: "Вперед!" (Гончар, II, 1959, 436). Словник української мови в 11 томах