негостинний
НЕГОСТИ́ННИЙ, а, е.
1. Який не любить приймати і частувати гостей.
– Дозвольте, – запротестувала Оксана Сергіївна.., – куди ж вам поспішати на ніч? Я зовсім не така вже негостинна господарка! (Ю. Яновський);
– Та й негостинний бо ти, чоловіче, – присів на землю білявий (В. Козаченко);
// Позбавлений привітності.
Він [песик] потерся об Кузьмин чобіт, мов вибачаючись за негостинну зустріч (Ю. Збанацький);
// Непідходящий для прийому гостей.
Бровко ще раз глянув на зоотехніка, але вже з більшою цікавістю, намагаючись розгадати, кого господь бог послав на його голову в такий негостинний зимовий час (С. Добровольський).
2. перен. Який викликав у гостей неприємне, гнітюче враження (про предмети, явища природи і т. ін.); непривітний, похмурий.
Еней, блукаючи морем Вздовж берегів негостинних, спізнав усю лють і запеклість Серця Юнони (М. Зеров);
Він [Фірдоуст] покинув негостинну Газну та й написав на султана ущипливу сатиру (А. Кримський).
Значення в інших словниках
- негостинний — негости́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- негостинний — -а, -е. Який не любить приймати і частувати гостей. || Позбавлений привітності. || Непідходящий для прийому гостей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- негостинний — Негости́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- негостинний — НЕГОСТИ́ННИЙ, а, е. Який не любить приймати і частувати гостей. — Дозвольте, — запротестувала Оксана Сергіївна.., — куди ж вам поспішати на ніч? Я зовсім не така вже негостинна господарка! (Ю. Янов., II, 1954, 69); // Позбавлений привітності. Словник української мови в 11 томах