1. Словник української мови у 20 томах

недопитки

НЕДО́ПИТКИ, ів, мн. (одн. недо́питок, тка, ч.).

Те, що залишилось невипитим до кінця.

[Гришка:] Він давав мені по стакану пива, і я пив, доки не постеріг, що він дає мені недопитки: позлива з кружок та й дає (М. Кропивницький);

Оце як п'ють у шинку люде [люди] та позоставляють недопитки, то вони [шинкарі] позливають у чарку та й підсунуть чоловікові (Ганна Барвінок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недопитки — див. залишок Словник синонімів Вусика
  2. недопитки — -ів, мн. (одн. недопиток, -тка, ч.). Те, що залишилося невипитим до кінця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. недопитки — НЕДО́ПИТКИ, ів, мн. (одн. недо́питок, тка, ч.). Те, що залишилось невипитим до кінця. [Гришка:] Він давав мені по стакану пива, і я пив, доки не постеріг, що він дає мені недопитки: позлива з кружок та й дає (Кроп., IV, 1959, 325). Словник української мови в 11 томах